Субота, 04 січня 2020 00:00

Різдвяне послання

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Rizdvo2020

 

«Небо и земля днесь пророчески да возвеселятся,
Ангели и пророцы духовно да торжествуют,
яко Бог во плоти явися сущим во тьме
и сени седящим, рождейся от Девы…»

(Стихира на литии)

Возлюблені у Господі всечесне духовенство,
ченці та черниці, боголюбиві миряни –
вірні чада Уманської єпархії
Української Православної Церкви!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!


     Розділяючи нині з кожним із вас радість великого свята, від щирого серця вітаю усіх з цим дивним торжеством Неба і землі – з Різдвом Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа!
     В сьогоднішню Різдвяну ніч наші серця переповнює невимовна радість про Новонародженого Христа Спасителя. Ангельський спів: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління» відгукується в нас трепетною надією на те, що народження Сина Божого стане початком нового відліку часу, нових взаємин між людьми, нового життя.
     Але не ми одні живемо такими надіями в ці різдвяні дні. Від часу втілення Бога Слова люди плекають у своїх серцях надію на краще. Власне, і саме це втілення стало результатом довготривалого очікування Месії поколіннями старозавітних праведників та мудрої дії Промислу Божого з підготовки роду людського до зустрічі із «…Сином Бога, що стає Сином Діви…» (тропар Благовіщення).
     Народжений Христос став сповненням Божих обітниць про спасіння роду людського. В Його Різдві надії і сподівання праведників на подолання гріховної природи людського роду стали перетворюватися в реальність. Саме тоді, більш ніж дві тисячі років тому, розпочався спершу непомітний, а з роками все більш упевнений поступ нової людської спільноти – Церкви Христової, що прийняла з рук боговибраного єврейського народу важкий і спасительний хрест благовістя Царства Небесного всьому світові.
     Церква Христова, розпочавшись із невеликої громади апостолів та їх учнів, із роками простягнула благодатний омофор своїх Таїнств практично над усією територією нашої планети. Важко знайти куточок у світі, де б не чули про Христа. Важко знайти мову спілкування людей, на яку б не були перекладені тексти Святого Письма. Важко, особливо в нинішній глобалізований час, знайти людину, яка б, маючи бажання, не змогла б долучитися до надзвичайно глибокої духовної спадщини Православ’я.
     То чому ж тоді до сьогодні для нас є актуальними розмови про встановлення миру? Чому мільйони людей страждають від голоду і хвороб? Чому на кожному кроці ми стикаємося зі злом та несправедливістю? Невже так важко людству перемінити своє життя відповідно до даних Господом законів Любові, Віри і Милосердя?
     Відповідь на ці болючі питання є для нас важкою і обнадійливою водночас. Людство складається з мільярдів маленьких «я», що у сукупності своїй і становлять єдину людську природу. І кожному із цих маленьких «я» потрібно відшукати в глибині свого серця місце, куди б міг прийти, де б міг оселитися і жити Новонароджений Христос. «Він врятує людей Своїх від гріхів їхніх» (Мф. 1, 21). Ці слова висловлюють мету народження Сина Божого на землі.
    Кожній людині потрібно пройти більший чи менший шлях, аби відцуратися від гріха і беззаконня і прийняти в себе Благодать Святого Духа. Узагальнюючи, можна сміливо сказати: кожному з нас потрібно знайти в собі сили для маленького подвигу віри, для навернення від темряви до Світла, для каяття і переміни свого життя, свого внутрішнього світу і своєї поведінки.
     Тільки за умови такого сприйняття Христа і принесеного Ним Євангелія наші різдвяні очікування не будуть просто черговим «сезонним» святковим настроєм, а стануть початком відліку нового життя з Богом. Саме тоді і з’явиться надія, що преображені Божою благодаттю люди, об’єднані під благодатним покровом Церкви, укріплені молитвами Богородиці та святих угодників Божих, можуть покласти край гріху, злу та несправедливості на нашій землі.
     Віфлеємська зоря, що стала дороговказом для східних волхвів, показує і нам дорогу до тієї маленької печери, де у вбогості і простоті простирає свої благословляючі рученята маленький Христос. Кожному з нас слід подолати ту відстань, яка відділяє і відокремлює нас від Христа. Шлях цей ніколи не буває простим. Треба пройти через пустелю невір’я, здолати зибучі піски лінощів та розслаблення, вистояти під вітрами спокус, не впасти під палючими променями насмішок, утисків а, іноді, і відвертих гонінь.
     Йдучи дорогою до Христа, потрібно міцно триматися за руки зі своїми ближніми. Бути готовими молитвою і добрими справами послужити їм у їхніх потребах. Як багато сьогодні тих, кому важко, хто обтяжений нужденністю чи хворобами! Нехай же кожен із нас згадає про тих, кому у ці святкові дні важко.
     Проста посмішка, добре слово, молитовне зітхання іноді здатні підтримати людину і, навіть, врятувати її у критичну життєву хвилину. Тому будьмо щедрими на добро, будьмо швидкими на допомогу, будьмо гарячими в наших молитвах.
     Від щирого серця ще раз вітаю вас з Різдвом Христовим і Новоліттям! У світлу Різдвяну ніч розкриємо серця наші для зустрічі дивного Богонемовляти, що призиває нас любити один одного, як полюбив Він нас. Нехай буде нашим подарунком Христу взаємна любов та повага. «Бог є любов і той, хто перебуває в любові – в Богові перебуває» (1Ін. 4, 16) – навчає нас Святе Письмо. І нехай зіллються голоси наші з радіючим хором Всесвіту, що сповістив світу про диво народження Бога Істинного: «Радійте небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив народ Свій» (Іс. 49, 13).
     Щиро бажаю, щоб Новонароджений Христос допоміг нам перемінити себе і своє життя, щоб Бог миру і благодаті укріпив всіх у творінні добрих справ і у проповіді Йог святого Євангелія. Амінь.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ – СЛАВТЕ ЙОГО!

Милістю Божою, смиренний

ПАНТЕЛЕІМОН

МИТРОПОЛИТ
УМАНСЬКИЙ І ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ

Різдво Христове,
2019/2020 р.
м. Умань

Прочитано 156 разів Останнє редагування Субота, 04 січня 2020 13:39
Детальніше в цій категорії: « Різдвяне послання