ProtAlex

ProtAlex

Четвер, 20 липня 2017 00:00

Розклад богослужінь 22.07 - 29.07

Седмиця 8-а після П’ятидесятниці

22 липня

СУБОТА
17-00

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ
23 липня

НЕДІЛЯ

Неділя 7-ма після П’ятидесятниці.

Прп. Антонія Печерського.


6-40 Початок читання часів
7-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
9-30 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
17-00

Вечірнє полієлейне богослужіння
24 липня

ПОНЕДІЛОК

Рівноап. вел. княгині Ольги.
7-40 Початок читання часів
8-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
17-00

Вечірнє полієлейне богослужіння
25 липня

ВІВТОРОК

Ікони Божої Матері «Троєручиця».
7-40 Початок читання часів
8-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
12-00

Молебень з акафістом іконі Божої Матері «Всецариця» і малим освяченням води
17-00 Вечірнє богослужіння
26 липня

СЕРЕДА

Собор Архангела Гавриїла. Прп. Стефана Савваїта
7-40 Початок читання часі
8-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
17-00 Вечірнє богослужіння
27 липня

ЧЕТВЕР

Ап. від 70-ти Акили.

7-40 Початок читання часів
8-00 Акафіст Свт. Миколаю Чудотворцю
8-40

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ



17-00

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ
28 липня

ПЯТНИЦЯ

Рівноап. вел. князя Володимира.

Собор Київських святих.
7-40 Початок читання часів

8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

17-00 Вечірнє богослужіння
29 липня

СУБОТА

Сщмч. Афіногена єп. і десяти учнів його.
7-40 Початок читання часів
8-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ


Четвер, 20 липня 2017 00:00

Розклад богослужінь 15.07 - 22.07



Седмиця 7-а після П’ятидесятниці

15 липня

СУБОТА
17-00

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ



16 липня

НЕДІЛЯ

Неділя 6-та після П’ятидесятниці.
6-40 Початок читання часів
7-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
9-30 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
17-00

Вечірнє полієлейне богослужіння
17 липня

ПОНЕДІЛОК

Царственних страстотерпців.
7-40 Початок читання часів
8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
17-00

Вечірнє полієлейне богослужіння
18 липня

ВІВТОРОК

Прп. Афанасія Афонського. Знайдення чесних мощей прп. Сергія, ігумена Радонезького.
7-40 Початок читання часів
8-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
12-00 Молебень з акафістом іконі Божої Матері «Всецариця» і малим освяченням води
17-00 Вечірнє богослужіння
19 липня

СЕРЕДА


Прп. Сисоя Великого.

7-40 Початок читання часів
8-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
17-00 Вечірнє богослужіння
20 липня

ЧЕТВЕР

Прп. Фоми. Прп. Акакія.
7-40 Початок читання часів
8-00 Акафіст Свт. Миколаю Чудотворцю
8-40 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

17-00 ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ
21 липня

ПЯТНИЦЯ

Явлення ікони Пресвятої Богородиці у Казані.
7-40 Початок читання часів
8-00
8-40

Акафіст Покрову Божої Матері
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

17-00 Вечірнє полієлейне богослужіння
22 липня

СУБОТА

Покладення чесної ризи Господа нашого Іісуса Христа.
7-40 Початок читання часів
8-00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
 
     Народившись на Івано-Франківщині, владика рівно через 40 років повернувся на малу батьківщину, очоливши Івано-Франківську і Коломийську кафедру. Відбулося це 5 років тому після архієрейської хіротонії.
     До 90-х років минулого століття ця єпархія була однією з найчисельніших за кількістю приходів не тільки в Україні, але й у всій РПЦ. Нині же вона – одна з найбільш непростих для служіння. Про місію православного священика в реаліях українського Прикарпаття, про свій шлях до віри та служіння Церкві, про досвід викладання у духовних і світських вузах та про якості «сучасного» архієрея – розповів у ювілейному інтерв’ю «Православію в Україні» єпископ Івано-Франківський і Коломийський ПАНТЕЛЕІМОН (ЛУГОВИЙ).
 
 
img 001vl panteleimon lugovoy-450x299
 
     Нестримне бажання прочитати Біблію
 
    – Владико, від імені редакції інформаційного порталу «Православіє в Україні» вітаємо Вас з 5-річчям архієрейської хіротонії! Дозвольте поставити Вам кілька питань.
Перша Ваша освіта – педагогічна. Зробивши перерву в навчанні, Ви встигли відслужити 2 роки в тоді ще Радянської Армії. Де проходила служба і чим особливим запам'яталися ці роки?
      – Щиро вдячний редакції «Православію в Україні» за привітання та бажання мене слухати. Після закінчення середньої школи в 1984 році я вступив до Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В.Стефаника (нині – Прикарпатський університет). І, напевно, найбільш щасливою була тоді моя мама. Вона завжди переживала за мене і думала, що в такий спосіб я уникну служби в Армії.
     Але не тут-то було, не пройшло й року, як у зв’язку з подіями в Афганістані студентів із вузів почали призивати до Армії. Так сталось і зі мною, закінчивши перший курс, я пішов на 2 роки на військову службу.
      Потрапив спочатку на три місяці в танкову «учебку» в Бердичів, а потім служив командиром танку в Овручі Житомирської області. Жодного разу не пожалкував, що служив саме в Радянській Армії. Часто згадую свою службу і тих, із ким служив. Вона навчила мене багато  – приймати рішення в певні важливі моменти, діяти конкретно і швидко.
 
img 002armiya-450x296

     На все життя запам’ятав 26 квітня 1986 року – день Чорнобильської трагедії. Ми, солдати, зранку чекали чергового «розводу» на плацу. Військові командири довго не з’являлися і тільки через деякий час оголосили нам, правда в декількох реченнях, про те, що сталося в Чорнобилі.
     Солдати сприйняли цю звістку як якусь чергову незначну аварію і тільки після раптового дощу, побачивши на плацу різнокольорові водяні круги-розводи, зрозуміли, що сталося дійсно щось страшне.
     – Повернувшись із армії, Ви продовжили навчання. Із Вашої біографії ми дізнаємося, що на останньому курсі Ви несли послух у Спасо-Преображенському Гошівському чоловічому монастирі Івано-Франківської єпархії, а вже через рік – вступили до Київської семінарії. Чим були продиктовані ці рішення? Чи стали вони несподіванкою для близьких і однокурсників?
     – Коли я повернувся зі служби у 1987 році, то продовжив навчання. Та одного разу я зайшов до кафедрального собору міста – дуже хотілося придбати Біблію. Але її тоді ніде не було.
     У соборі служба тільки закінчилась. Я підійшов до свічниці і спитав про Біблію. Вона розповіла, що Біблії у них іще ніколи не було, але вона чула про те, що вони тільки-но з'явилися у єпархіальному управлінні, та й то, придбати їх можна не всім, а тільки з особистого благословення владики Макарія. А наостанок запропонувала мені купити свіжий номер «Журналу Московської Патріархії».
     Прийшовши додому, я вмить його “проковтнув”, потім побіг і скупив усі журнали, які тільки були в соборі. Саме з цього журналу все і почалося, і відтоді я вже не пропускав ні одного недільного чи святкового богослужіння.
     Уже через місяць я потрапив до владики Макарія на прийом, він уважно і довго розпитував мене, особисто благословив Біблію і запропонував бути сторожем в єпархії. Так і було – зранку пари в інституті, потім чергування в єпархії, поїздки до Почаєва.
 
 
img 003L070tbG0erM-450x300
 
     У 1988 році, коли Церква святкувала 1000-ліття Хрещення Русі, відкрили і почали відновлювати Гошівський чоловічий монастир на території Івано-Франківської єпархії. Всі дуже раділи з цього і старалися хто чим міг допомагати монастирю. Були там Почаївські монахи (чоловік 12), для того щоб відродити чернецтво. Почав і я їздити туди, на останньому курсі був послушником. А через рік після закінчення навчання в інституті, з благословення владики Феодосія (Дикуна), я уже вступив до Київської духовної семінарії.
     Мені було тоді 24 роки, коли я ясно усвідомив, що неодмінно маю стати священнослужителем. Саме усвідомив, зрозумів, а не прийняв рішення. Це відбулося як ірраціональна подія в моєму житті. У ті роки вона здавалася безглуздою. Не пам’ятаю ні однієї людини, хто би підтримав мене тоді в цьому рішенні. Я не міг розумно пояснити нікому для чого це потрібно мені, і для чого я потрібний Церкві. Це було неочікувано для знайомих, для товаришів-студентів, для всієї моєї великої рідні. Ніхто не міг мене знайти, вони не знали, куди я пропав. Про все це вони дізналися значно пізніше.
     Хвилювався, звичайно, і я. Бо за законами того часу мені належало відпрацювати три роки в школі згідно з розподілом Державної комісії. Тому і змушений був не рекламувати себе. З великою неохотою телефонував дому і запитував у мами, чи нічого не приходило з відділу освіти, чи не чекають мене там, куди я, звісно, не з’явився. Та Слава Богу, все обійшлося.
 
     Перший кандидат богослов'я відродженої КДА
 
     – Чи правда, що Ви стали першим кандидатом богослов'я відродженої Київської духовної академії?
   – На засіданні Вченої ради Академії із захисту кандидатських дисертацій нас захищалось п’ятеро, але оскільки диплом виписували в алфавітному порядку, то в мене він під номером чотири. Можна сказати, що всі ми стали першими кандидатами богослов’я.
 
 
img 004arhierei-450x300
 
     – Чи подобалася Вам викладацька робота в семінарії та академії – адже Ви, фактично, продовжили педагогічну лінію, тільки вже в лоні Церкви?
     – Подобалась і навіть дуже. Коли після вручення диплому мені сказали про те, що залишають викладачем і старшим помічником інспектора семінарії та академії, то я дуже зрадів. Адже сан я ще не прийняв, тому це було для мене найкращим варіантом.
     І справді, хоч свою педагогічну діяльність я продовжив уже в Київських духовних школах,  мені дуже допомагала освіта, здобута в педагогічному закладі, зокрема дисципліни – педагогіка, психологія, методика викладання і організаційної роботи. Стали в пригоді і проходження щорічних літніх практик у піонерських таборах Прикарпаття і Криму, оскільки згодом, уже в церковному закладі, довелося поєднувати і адміністративну роботу, і викладання, і виховання.
     – Колишні семінаристи згадують Вас як суворого та небагатослівного викладача, з обличчя якого, тим не менш, майже ніколи не сходила доброзичлива посмішка. Як Ви вважаєте, якими якостями повинен володіти сучасний священик, щоб його голос був почутий, щоб його вимогливість сприймалася із розумінням та повагою?
     – Мені уже тепер, при зустрічі з колишніми студентами часто говорять, що я був доволі суворим викладачем, вимогливим, але і справедливим. Кажуть, що зі сторони краще видно.
     Я сам завжди любив порядок і точність у всьому, тому цього вимагав і від інших. Будучи адміністратором, викладачем і вихователем доводилось бути всяким – і добрим, і суворим, пам’ятаючи слова «кого люблю, того наказую».
    Доброзичлива посмішка – це, напевно, те, чим наповнений всередині і чого уже не змінити. Намагаюся частіше посміхатись і зараз, серед людей похмурим не варто бути. Це допомагає.
     Думаю, що насамперед, для того, щоб бути почутим, треба бути цікавим, спілкуватися частіше із людьми, жити їх інтересами та їх життям. Люди ніколи не слухають того або те, що їм не цікаве. А щоб бути цікавим, тим більше священику, потрібно багато знати, уміти розказати, донести, бути вимогливим не тільки до інших, а, в першу чергу, до самого себе. Тоді до такої людини завжди будуть ставитись із повагою та розумінням.
 
 
     Монах – викладач світського вузу?
 
     – Уже будучи в сані архімандрита, Ви мали досвід викладання у світському вузі – Київському славістичному університеті. Наскільки відрізняється аудиторія семінаристів і світських студентів? Можливо, Вам довелося використовувати дещо інші підходи або методи викладання? Як Ви самі оцінюєте той досвід, який набули, працюючи зі світською аудиторією?
      – Здавалося б, ті, хто вступають до Духовної семінарії та до мирських навчальних закладів мають бути одинакові, адже приходять вони з одного і того ж суспільства та оточення. Але, насправді, аудиторія Духовної школи і світського вузу помітно відрізняється.
    Семінаристи більш дисципліновані, багато в чому стриманіші, серйозніші у відношенні до викладачів, до своїх товаришів і обов’язків. Щоправда, на погану оцінку або незарахований залік реагують однаково.
 
img 005more-450x299
 
     Відмінність аудиторій вимагає й іншої відповідної поведінки викладача та іншої методики. Пригадую, як на початку нового навчального року прийшов на пару Християнської етики до другокурсників Славістичного університету. Група мені незнайома, невелика, в основному,  діти високопоставлених чиновників, і звали їх відповідно «НГ» – нова генерація. Почалась пара, а вони їдять чіпси, п’ють каву, розмовляють по телефону, – одним словом, ведуть себе препогано, взагалі не реагуючи на мою присутність. Я вийшов у коридор, купив в автоматі каву і, повернувшись в аудиторію, почав її пити за кафедрою. На питання «що ви робите?» я відповів: «Те ж саме, що і ви». І тільки в такий спосіб довелося привернути до себе увагу студентів. Згодом ми з ними порозумілися, і це була моя найулюбленіша група.
     Досвід викладання в мирському навчальному закладі мені також став у пригоді. Я люблю слухати людей, священників, студентів, молодь. Інколи роблю так, як радять саме вони.
   
     Православна Церква в реаліях сучасного українського Прикарпаття
 
     – Владико, Ви народилися в Івано-Франківській області, і рівно через 40 років повернулися на малу батьківщину, очоливши Івано-Франківську і Коломийську кафедру. З якими почуттями Ви зустріли це призначення? Чи змінилася Івано-Франківщина за цей час?         
    – Благословення Блаженнішого Митрополита Володимира та рішення Священного Синоду про моє призначення на Івано-Франківську кафедру я сприйняв як волю Божу і Його благий Промисел. Щоправда, одразу ж стало страшно, бо не завидною на той день була ця кафедра.
     Мені визначено нести своє служіння там, де православним приходиться нелегко, і де Церква наша змушена захищати своє право на існування. В мої руки віддана доля малого, але не менш цінного в очах Божих, стада Христового.
    Івано-Франківщина, з однієї сторони, дуже змінилася. Побудовано багато нових будинків, кварталів, змінилися назви вулиць і площ. Я і до сих пір розгублююсь, іноді називаючи їх старими іменами.
     З іншої сторони, я був радий, що повернувся на свою Батьківщину, на землю своїх батьків, що саме тут, на Західній Україні завжди був і є найбільший скарб на землі – це добрий,  роботящий і віруючий народ. Мені приємно знову бачити обличчя давно знайомих і дорогих моєму серцю людей, усіх тих, хто мене знає, із ким я жив, учився, молився, їздив в Почаївську Лавру, із ким ми голодували на сходах приміщення облвиконкому, захищаючи наш храм.
Багатьох уже не має живих, а ті, хто залишилися, вже добре постаріли. І так приємно чути їхні теплі слова «Владиченька наш» – це справді дає сили і натхнення.
 
img 006kolomiya-450x300
 
     – Ввірена Вам єпархія – одна з найбільш непростих для служіння. До 90-х років вона відрізнялася численністю парафій, але з жовтня 1990 р. почалися масові захоплення храмів і відпадіння парафій до УГКЦ. Яка ситуація на сьогоднішній день? Якою Ви бачите місію православного священика в реаліях українського Прикарпаття?        
     – До 90-х років наша єпархія була однією з найчисельніших за кількістю приходів не тільки в Україні, але й у всій РПЦ . Нараховувала вона до 600 парафій. У важкі часи перебудови  багато чого змінилося, відбулося захоплення православних храмів греко-католиками, стався розкол у самому Православ’ї на Україні.
     Зараз ситуація дещо покращується, збільшується кількість наших вірян і наших приходів. Але труднощі є немалі. Не один раз я згадував євангельські слова про те, як «тяжело быть пророком в Отечестве своем». Особливо важко було в перші місяці. Повністю змінилася специфіка роботи – в Києві я мав справу з студентами, конспектами, лекціями, а в Івано-Франківську – цемент, цегла, пісок. Уже добре відрізняю труби на 10 дюймів від інших, не погано розбираюсь у газових котлах і т.д. Доводиться займатися різними справами – і господарськими, і адміністративними. Тому і місія православного священика не міняється, бо «Іісус Христос вчора, сьогодні і во віки Той же» (Євр. 13, 8). Не міняється і Церква, вона незмінна, як незмінний Сам Бог.
 
img 007panteleimon lugovoy-299x450
 
     – І наостанок. Владико, у цьому році Ви святкуєте 5-річчя архієрейської хіротонії. Виходячи з Вашого досвіду, якими якостями повинен володіти єпископ, особливо в наш час? Чи потрібні архієреєві "нові" якості, і чи повинен він іти в ногу із часом?
     – Як я уже сказав, Церква не міняється – не міняються її канони, не змінюються правила святих отців, але, водночас, архієрей має жити і в сучасному світі також, бути в курсі всіх подій і правильно їх оцінювати в світлі церковного вчення. Він повинен робити свою справу, робити те, для чого призваний, для чого поставив його Священний Синод  і, по слову преподобного Серафима Саровського, спасатись самому, і цим самим спасати навколо себе тисячі.
     Прикладом доброго пастиря і архієрея з «новими якостями» завжди для мене буде Блаженніший Митрополит Володимир. Добрим для наслідування є його молитва і працьовитість, вміння любити і розбиратися в людях. Саме від нього я навчився молитись і вірити в отримання просимого.
 
img 008blazhenneyshiy-450x300
 
    Пригадується, коли будучи студентом семінарії, я ніс послух чергового по Митрополії, де на ніч залишалися тільки Блаженніший, його келейник і черговий. І щоразу в дні мого чергування – зранку о 6 годині – знаходячись в коридорі за столом чергового, я чув за стіною, як Владика тихо заходив у Синодальний зал і там впівголоса читав ранкові молитви. Це запам’яталося назавжди.

У день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну Літургію в Успенському соборі обителі. Напередодні ввечері Первосвятитель очолив всенічне бдіння в тому ж храмі.

Під час Літургії Блаженнішому Владиці співслужили митрополити: Вишгородський і Чорнобильський Павел (Намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, глава Синодального відділу у справах монастирів УПЦ), Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній, Білоцерківський і Богуславський Августин, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр; архієпископи: Гурій (Кузьменко), Бучанський Пантелеімон, Уманський і Звенигородський Пантелеімон, Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон, Городницький Олександр, Каменський і Царичанський Володимир; єпископи: Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій, Фастівський Даміан, Шепетівський і Славутський Євсевій, Гостомельський Тихон, братія і гості Лаври у священному сані.

Після читання Євангелія Блаженніший Митрополит Онуфрій звернувся до пастви зі словом проповіді, в якому нагадав, що в цей день звершується пам’ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла. «Ці два апостола співпрестольні іншим апостолам, — сказав владика, — але вони в найбільшій мірі попрацювали для поширення віри і своїми трудами весь світ просвітили світлом Христової віри». Розповів Первосвятитель про історію служіння апостолів Петра і Павла, про їх покликання до служіння Богу, про виховання, походження та освіту апостолів, які були абсолютно різними, про різні долі, але єдине служіння Богу та Його євангельській Істині.

«Апостоли розійшлися по всьому світу і проповідували Христа, — продовжив Блаженніший Владика, — багато людей вони звернули до християнства, зробили їх послідовниками Христа. Вони поставляли єпископів і священиків. Апостоли понесли величезні труди. Почавши проповідувати в різних місцях, апостоли Петр і Павел зійшлися разом в Римі, і там вони завершили своє земне мандрування. Обидва апостоли були засуджені до смертної кари: апостол Петр був розіпнутий на хресті вниз головою, а апостол Павел усічений мечем.

Звершуючи пам’ять цих великих апостолів і проповідників, ми бачимо, що вони своїм словом і своїм життям показали красу віри в Христа, красу життя з Христом. Ми ж повинні пам’ятати, що людина повинна бути прикрашена духовною мудрістю, тієї мудрістю, яка робить людину відкритою для прийняття Божественних істин, яка робить людину невразливою для вражої сили, тому що коли людина мудра, коли вона знає Божественні істини, то ворог над нею не має ніякої сили. Той, хто знає істину, на того неправда не може вплинути — вона точно розрізняє, що таке правда, а що таке брехня, що таке світло, а що таке темрява. Цій мудрості ми навчаємося в книзі, яка називається Святе Євангеліє. Мудрість — це світло, яке не може бути приховане. Це — світло, яке світить всім. І навіть ті люди, які не знають Бога, але бачать людину-християнина мудру, вони насичують повагою до Бога, а потім в кінцевому підсумку і вірою в Бога.

Якщо від наших дій, мудрування, міркування народжується смиренність, значить ми йдемо правильним шляхом, і ми правильно засвоюємо Премудрість Божу. Якщо з’являється гординя, зарозумілість, то це означає, що ми щось робимо неправильно. Нехай Господь допомагає нам і далі словесами мудрості євангельської, і через них нам здобувати смиренність, а смиренням придбавати ту благодать, яка необхідна людині для нормального земного життя і ще більш необхідна для вічного спасіння на Небі!»

Після закінчення Літургії було проспівано славлення, а також прочитана молитва святим первоверховним апостолам Петру та Павлу, після чого Блаженніший Митрополит Онуфрій привітав Намісника Києво-Печерської Лаври митрополита Павла з днем небесного покровителя, побажавши йому за молитвами святих апостолів невичерпної допомоги Божої, примноження апостольської мудрості і такого ж самовідданого служіння на благо Святої Православної Церкви. У слові-відповіді владика Павел подякував Першосвятителю за привітання, а всім архіпастирям, пастирям, прихожанам і паломникам за молитви, які вони піднесли в цей день великого свята святих первоверховних апостолів. На завершення всім присутнім в соборі було проголошено многоліття.

Понеділок, 10 липня 2017 00:00

Різдвяне послання

 RPP2017t
 
Ликуют Агели вси на Небеси, и радуются человецы днесь:
играет же вся тварь Рождшагося ради в Вифлееме Спаса Господа:
яко всякая лесть идольская преста, и царствует Христос во веки.
(Стихира на Литии в канун праздника)

 

Возлюблені у Господі всечесне духовенство,
ченці та черниці, боголюбиві миряни –
вірні чада Уманської єпархії
Української Православної Церкви!
 
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

 

У цей святий і радісний день всіх вас вітаю з великим і світлим святом Різдва Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа!

«Христос народжується – славте! Христос з небес – зустрічайте!» – торжествуючи, закликає нас нині Свята Церква відкрити свої серця, щоб Христос Бог увійшов у наше життя і наповнив його змістом, миром і радістю.

Знову святі різдвяні дні звертають до Сина Божого наш розум і серце, надихають на духовне удосконалення, оновлюють у нас переживання єдності з Господом і один із одним в Церкві Христовій, заснованій і очолюваній Іісусом Христом. Перебуваючи в молитовному спогляданні біля Віфлеємських ясел, ми знову і знову випробовуємо себе: як відповідаємо ми на любов Господа, що послав Сина Свого Єдинородного, «щоб всякий віруючий в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3, 16).

Коли Віфлеємські пастухи почули слова Ангела: «Я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям» (Лк. 2, 10), – вони сприйняли її всією душею, бо всі запрошені до радості великого свята Різдва. Біля ясел Немовляти Христа ми знаємо і відчуваємо, що справді всиновляємося Богові (Гал. 4, 4-5), стаємо причасниками істинно вічного життя з Господом.

Немає в світі такої радості, яку дає людям Той, що Народився сьогодні, – як говорить Апостол, «не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог тим, хто любить Його» (1Кор. 2, 9).

Сьогодні ця радісна звістка про Різдво Богонемовляти, яка облетіла увесь християнський світ, звернена також і до кожного з нас та закликає разом із східними мудрецями і простими пастухами пізнати в Іісусі Христі свого Царя і Бога, принести Йому дар чистого серця, очищеного від усякої скверни гріха, розкрити для Нього нашу душу, щоб у ній також народився Христос.

Свято Різдва Христового говорить нам про найголовніше – ми покликані навчитися любити Бога і служити Йому, нашому Спасителю, Тому, Хто дарував це спасіння всім народам і на всі часи, Хто й нині розкриває Свої обійми для кожного з нас. Набуваючи навик істинного шанування Бога і благоговійного стояння перед Ним, ми водночас навчаємося служити і нашим ближнім, являючи віру, яка діє любов’ю (Гал. 5, 6).

І нам небагато залишається звершити – відповісти на дію спасительної благодаті Божої своїм послухом, своєю довірою до слів Господа, своїм бажанням виконувати Його заповіді. Якщо ми засвоїмо цю велику істину, то дуже багато чого зміниться не тільки в нас самих, а й навколо нас. Ми зуміємо правильно розставити ціннісні орієнтири, ми зможемо мирно, спокійно і впевнено йти визначеною нам від Бога дорогою життя, віддаючи Йому хвалу і подяку.

Сьогодні Христос приходить у наш понівечений гріхом світ, щоб своїм народженням, життям, стражданням, хресною смертю і славним воскресінням утвердити новий закон, нову заповідь – заповідь любові. «Заповідь нову даю вам, щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного» (Ін. 13, 24), – ці слова Господь звернув до своїх учнів, а через них до всього світу: до тих, хто жив у той час, хто живе зараз, і до тих, хто житиме після нас, аж до кінця віків.

Кожна людина покликана відповісти на цю заповідь своїми справами. Подібно до того, як Христос явив нам справжню милість, безмірну поблажливість до наших недоліків, так і ми повинні бути милосердними і поблажливими до людей.

Сучасний навколишній світ усе частіше кличе нас поклонитися ідолам слави, влади, достатку та задоволень. Але Церква знає: цей шлях веде в нікуди. Йдучи по ньому, ми отримаємо не свободу, а рабство, не радість, а розчарування, не силу, а руйнування, не життя, а смерть. Слідуючи ж за Христом, за волхвами і пастухами, які не роздумуючи повірили в Нього, ми не тільки знайдемо дійсне благо, але зможемо просвітити весь світ – словом, справою, молитвою. До цього закликаю всіх вас – і вірних чад церковних, і тих, хто ще знаходиться на шляху до храму і до Христа.

Прийдіть, дорогі мої, разом зустрінемо Богонемовля, віддаючи Йому в дар наше життя, нашу віру, нашу рішучість відважно і неліниво трудитися во славу Його імені, ради блага Церкви і всіх людей, що потребують нашої допомоги.

Цієї ж Різдвяної світосяйної ночі та в наступні святі дні хвалімо і величаймо нашого Спасителя і Господа, Який заради безмежної любові до людини прийшов у світ. Подібно до біблійних волхвів, принесімо Богонемовляті Христу свої дари: замість золота – нашу щиру любов, замість ладану – теплу молитву, замість смирни – добре та дбайливе ставлення до ближніх і дальніх.

Ще раз вітаю всіх вас, дорогі мої брати і сестри, з великим спасаючим святом Різдва Христового і наступаючим Новоліттям! Благовоління Боже, сповіщене у Віфлеємі Ангелами, хай супроводжує в житті кожного з вас, допомагаючи долати труднощі і незгоди.

Благодать Господа Нашого Іісуса Христа нехай завжди перебуває з Вами. Амінь (1 Фес. 5, 28).

 

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ – СЛАВТЕ ЙОГО!

 

Милістю Божою, смиренний

Архієпископ

Уманський і Звенигородський

Різдво Христове,

2016/2017 р.

м. Умань

У суботу, 8 липня в Свято-Миколаївському кафедральному соборі м. Умані о 17:00 розпочалось всенічне бдіння. Богослужіння очолив Високопреосвященніший Пантелеімон, архієпископ Уманський і Звенигородський, у співслужінні кліриків храму.

9 липня, у Неділю 5-ту після П’ятидесятниці, Свята Православна Церква згадує одну з Євангельських подій, а саме – зцілення двох біснуватих гадаринців, також у цей день святкується пам'ять Тихвінської ікони Божої Матері. Пізню Літургію очолив Високопреосвященніший Пантелеімон, архієпископ Уманський і Звенигородський. Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

Після запричасного вірша прот. Олександр Самотуга виголосив проповідь.

8 липня відбулася знаменна подія в житті Уманської єпархії – освячення храму на честь Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього у с. Половинчик Монастирищенського району.

Чин освячення звершив Високопреосвященніший Пантелеімон, архієпископ Уманський і Звенигородський. Після освячення храму Владика відслужив Божественну літургію. Разом з Владикою служили: благочиний Монастирищенського округу прот. Дмитрій Любківський, настоятель храму протоієрей Володимир Іщенко та запрошене духовенство.

За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.

По завершенні Літургії Владика привітав всіх присутніх з цією значною подією та благословив іконками.

Благодійників храму було нагороджено архієрейськими грамотами та орденом.

У четвер 7-ї седмиці після П’ятидесятниці, 6 липня, Високопреосвященніший архієпископ Уманський і Звенигородський Пантелеімон відслужив Всенічне бдіння. За богослужінням Владиці співслужили клірики Свято-Миколаївського кафедрального собору. Яскраве освітлення, святковий спів архієрейського хору, аромат ладану, що здіймався догори, вливали в душу відчуття свята. Вслухаючись в слова піснеспівів, кожна присутня в храмі людина зверталася в молитві до Господа, Божої Матері та Пророка і Предтечі Господнього Іоанна.

Після полієлею Владика Пантелеімон помазав всіх присутніх освяченим єлеєм.

7 липня богослужіння в кафедральному соборі розпочалося о 8 годині ранку читанням молебну з акафістом святому Хрестителю Іоанну. По завершені молебна були прочитані часи, а згодом розпочалась Божественна літургія.

На запрошення Владики, розділити духовну радість до Умані прибув Високопреосвященніший архієпископ Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон.

За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.

Перед причастям вірян, архієпископ Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон звернувся до присутніх з повчальним словом і розповів про суть сьогоднішнього свята.

По закінченні Літургії, Керуючий Уманською єпархією привітав всіх зі святом та подякував архієпископу Пантелеімону за спільну молитву.

Неділя, 02 липня 2017 00:00

Розклад богослужінь 8.07 - 15.07

Седмиця 6-а після П’ятидесятниці

8 липня

СУБОТА

17-00

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ



9 липня

НЕДІЛЯ

Неділя 5-та після П’ятидесятниці.

Тихвінської ікони Божої Матері.

6-40

Початок читання часів

7-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

9-30

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

17-00

Вечірнє богослужіння

10 липня

ПОНЕДІЛОК

Прп. Сампсона странноприїмця.



7-40

Початок читання часів

8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ



17-00

Вечірнє богослужіння



11 липня

ВІВТОРОК

Перенесення мощей мчч. безсрібників і чудотворців Кира та Іоанна.

7-40

Початок читання часів

8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

12-00

Молебень з акафістом іконі Божої Матері «Всецариця» і малим освяченням води

17-00

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ



12 липня

СЕРЕДА



Первоверховних Апостолів

Петра і Павла.

7-40

Початок читання часів

8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ



17-00

Вечірнє богослужіння

13 липня

ЧЕТВЕР

Собор славних і всехвальних 12-ти апостолів.

7-40

Початок читання часів

8-00

Акафіст Свт. Миколаю Чудотворцю

8-40

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ



17-00

Вечірнє богослужіння



14 липня

ПЯТНИЦЯ

Безсрібників Косми і Даміана, що у Римі постраждали.

7-40

Початок читання часів



8-00



8-40

Акафіст Покрову Божої Матері



БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

17-00

Вечірнє богослужіння



15 липня

СУБОТА

Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.

7-40

Початок читання часів



8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ





Неділя, 02 липня 2017 00:00

Розклад богослужінь 1.07 - 8.07

1 липня

СУБОТА

17-00

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ



2 липня

НЕДІЛЯ

Неділя 4-та після П’ятидесятниці.

Апостола Іуди, брата Господнього.

6-40

Початок читання часів

7-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

9-30

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

17-00

Вечірнє богослужіння

3 липня

ПОНЕДІЛОК

Сщмч. Мефодія, єп. Патарського.



7-40

Початок читання часів

8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ



17-00

Вечірнє богослужіння



4 липня

ВІВТОРОК

Мч. Іуліана Тарсійського.

7-40

Початок читання часів

8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

12-00

Молебень з акафістом іконі Божої Матері «Всецариця» і малим освяченням води

17-00

Вечірнє богослужіння

5 липня

СЕРЕДА



Сщмч. Євсевія, єп. Самосатського.

7-40

Початок читання часів

8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ



17-00

Вечірнє полієлейне богослужіння

6 липня

ЧЕТВЕР

Володимирської

(Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері.

7-40

Початок читання часів

8-00

Акафіст Свт. Миколаю Чудотворцю

8-40

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ



17-00

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ



7 липня

ПЯТНИЦЯ

Різдво Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.

7-40

Початок читання часів



8-00



БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ



17-00

Вечірнє богослужіння



8 липня

СУБОТА

Прмц. Февронії діви. Блгвв. кнн. Петра і Февронії Муромських чудотворців.

7-40

Початок читання часів



8-00

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ