Понеділок, 15 січня 2018 00:00

Архієрейське богослужіння в с. Журжинці

 15 січня 2018 року, в день пам'яті святого преподобного Серафима Саровського, Високопреосвященніший архієпископ Уманський і Звенигородський Пантелеімон очолив Божественну літургію в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці села Журжинці Лисянського району.

  Архієрею співслужили настоятель храму прот
. Валерій Лісовий, благочинний Маньківського округу прот. Василій Славіта, благочинний Ладижинського округу прот. Георгій Орос та запрошене духовенство.

  За Літургією була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.
 
  Наприкінці богослужіння Владика привітав усіх зі святом та звернувся до присутніх зі словами проповіді. Настоятеля та благодійників храму було нагороджено Орденами і Грамотами УПЦ.
 
 
Цього дня Свята Церква вшановує день пам’яті преподобного Серафима Саровського, чудотворця.
   Преподобний Серафим народився в 1754 році в місті Курську в родині місцевого купця Ісидора Мошнина. Хлопчик в дитинстві впав з дзвіниці споруджуваного храму Сергія Радонезького, але залишився неушкодженим.
   У 1776 році він здійснив паломництво в Київ у Києво-Печерську лавру, де старець Досифей благословив і вказав йому місце, де він повинен прийняти послух і постриг. Цим місцем була названа Саровська пустинь.
   У 1778 році юнак став послушником у старця Йосифа в Саровському монастирі в Тамбовській губернії. У 1786 році він прийняв чернецтво, і був висвячений в ієродиякони, у 1793 році - у сан ієромонаха.
   У 1794 рік святий став жити в лісі в келії в п'яти кілометрах від монастиря. Близько келії Серафим розвів город і влаштував пасіку. Житіє повідомляє про випадок, як преподобний з рук годував ведмедя хлібом.
   Одного разу на нього в лісі напали розбійники і проломили обухом сокири голову. У келії для себе вони нічого не знайшли. Пізніше ці люди були встановлені, але отець Серафим пробачив і просив не карати їх.
   У 1807 році святий прийняв на себе чернечий подвиг мовчання, намагався ні з ким не зустрічатися і не спілкуватися. У 1810 році повернувся в монастир, але пішов у затвор до 1825 року. Після закінчення затвора він приймав багатьох відвідувачів з ченців і мирян, маючи дар прозорливості та зцілення від хвороб.
   До всіх, хто приходив до нього, він звертався словами «Радосте моя!», у будь-який час року вітав словами «Христос воскрес!».
   У 1831 році преподобний старець Серафим сподобився видіння Богородиці в оточенні Іоанна Хрестителя, Іоанна Богослова і дванадцяти дів.
   Святий помер у 1833 році в Саровському монастирі у своїй келії під час молитви.
   
   Тропар: От юности Христа возлюбил еси, блаженне, и, Тому Единому работати пламенне вожделев, непрестанною молитвою и трудом в пустыни подвизался еси, умиленным же сердцем любовь Христову стяжав, избранник возлюблен Божия Матере явился еси. Сего ради вопием ти: спасай нас молитвами твоими, Серафиме, преподобне отче наш.
Прочитано 1848 разів