Отця Феодора у Черкасах знали добре і часто зустрічали його на людних вулицях, на базарах, особливо на Казбеті, біля закритого храму Покрова Божої Матері, навколо якого колись вирував багатий селянський базар, пам ять про який і до наших днів донесла його назва - «Кінний ринок». Тут у тридцяті роки теж торгували, хоч і не так багато, і тут, коло закритого храму, збиралися служителі Божі з словом проповіді і у сподіванні на якусь милостиню Божу для свого існування.
Середній на зріст, з сивою бородою і сивим рідким волоссям - такі прикмети дають анкети слідчих справ на монахів, що мешкали у місті. Коли з явився вперше на його вулицях саме отець Феодор, навряд чи хто й запам ятав: всі ченці були схожі поміж собою як зовні, так і голосом, поглядом, і змістом того, про що говорили. Нічим не вирізнявся серед них і монах, який скромно мешкав за адресою: вулиця Пролетарська, 31, знімаючи куток у якоїсь вдови.
А народився і виріс він у селі Рогова Уманського повіту, в сім ї православного священика Павла Слобідського, який у той час, певне, правив тут у новій церкві, яку лише за п ять років до народження його сина було закінчено будівництвом і освячено як Димитрівську.
Шлях святого до чернецтва нам не відомий, але можна припустити, що сперш він закінчив навчання у Київській духовній семінарії, якої йому як сину священика було не уникнути. І тоді стає зрозумілим шлях, яким отець Феодор потрапив до Черкас - місця свого останнього притулку на землі.
При арешті його характеризовано, як «бродячого монаха», який ходить вулицями міста і займається - під виглядом проповідей і молінь - антирадянською агітацією: «Советская власть - власть антихриста, - нібито говорив він. - только война может уничтожить ее...».
Трьох свідчень було цілком досить для засудження до найвищої - смертної кари, слідча ж справа на «бродячого монаха» Слобідського Феодора Павловича, відзначається чи не найменшим об ємом з усіх архівно-слідчих справ. Це й можна зрозуміти, якщо пригадати слова одного з черкаських слідчих НКВС під час його пристрасного допиту 1940 року: він мав за ніч «обробляти» до двох заарештованих.
А саме таку роботу й було здійснено у ніч на 18 жовтня 1937 року, коли до райвідділу НКВС одночасно було доставлено двоє настільки схожих за зовнішністю і життєвим шляхом ченців, що їх можна було прийняти за близнюків: Феодора Слобідського і Філіпа Безуглого, який лише на чотири роки був молодший від отця Феодора і мав такі само прикмети: середній на зріст, з сивою бородою.
Обидва були походженням зі священиків, знали один одного і мали ще багато чого спільного, якщо допустити, що вони обидва мешканцями Лаври.
19 жовтня 1937 року рішення про страту о. Феодора було прийнято Особовою Трійкою КОУ НКВС. Утримувався ж мученик у Черкаській тюрмі ще довгих 25 днів. Вирок виконано у ніч з неділі 14-го на понеділок 15-те листопада 1937 року. Одночасно з ним було страчено ще троє Черкаських страждальців за віру Православну. Преподобномученик Феодор Слобідський прийняв свою смерть на 69-му році життя.
Реабілітований 03 квітня 1989 року.
