Народився святий преподобномученик Мелетій на Вінницькій землі - у багатому на сади селі Черепашинці Калинівського повіту, у сім ї благочестивого селянина Арефи на прізвище Зелений. Як видно зі слідчої справи, доброчесні батьки святого жили справно, як і багато хто з працьовитих боголюбних селян у ті далекі часи, коли люди мали міцну віру і щиру любов до Бога і намагалися виховувати у такому ж дусі підростаюче покоління.
Майбутній мученик закінчив церковно-приходську школу і потім 2-класне училище, яке давало підстави і права для подальшої освіти. На жаль, сам мученик про подальше навчання на слідстві не говорить нічого, але свідчить, що в двадцять два вирішив різко змінити своє життя. 1906 року вступає до Гранівського монастиря у Вінниці, де вів чернецьке життя протягом чверті століття. Виселений з святої обителі змушений був шукати притулку, і якимсь чином він опиняється в Умані. Можна припустити, що він потрапляє до Умані протореним шляхом - з місць попереднього покарання. Адже 1929-30-ті роки сумно відомі як час масових репресій проти православного духовенства.
З 1937 року отець Мелетій постійно мешкає в Умані. Він оселяється в передмісті на Лисій Горі в оселі Уманського благочинного протоієрея Стахія Дончевського, неподалік від вже не діючого храму Пресвятої Трійці. Як і вся група уманських мучеників і сповідників, приймає активну участь у духовному житті церковної громади, яка хоча й нелегально, але діяла завдяки зусиллям духовних отців, котрі осіли навколо святого храму. Коли цю громаду було розгромлено серією нахабних арештів, отець Мелетій дивом залишився на волі: чи то про нього забули, чи не прийшов його час. Він ще на кілька довгих місяців окормляв осиротілу паству, і лише 16 червня 1938 року був заарештований і, фантазією та свавіллям своїх мучителів з НКВС, був причислений до «Украинской повстанческой контрреволюционной организации, которая действовала на территории Умани и прилегающих районов и куда входили белые офицеры, кулаки, служители культа и целью которой было свержение существующего строя» (Зі звинувачувального висновку 21 серпня 1938 року).
1938 рік здійснював «зачистку» на всіх напрямах залишків духовного життя. Вся Україна раптом вкрилася густою мережею концтаборів. Саме тоді «контрреволюційна шпигунсько-диверсійна повстанська організація церковників» була «розкрита» на початку 1938 року й Київським обласним Управлінням НКВС. Під цю гребінку й попав чернець Мелетій улітку 1938 року. Заразом забирали віруючих і невіруючих, священиків і хліборобів, вчителів та лікарів: НКВС доводило, що недарма їсть свій хліб, залякуючи владу і приручене суспільство загрозою «свержения существующего строя». Ні у чому не повинні люди мали сплатити своєю кров ю цю брехню. «Неотрекшийся поп», який нібито ще з 1935 року був завербований до «організації» і сам вербував до неї, мав прийняти у повній мірі тортури й смерть.
30 серпня 1938 року він був засуджений до страти, а 4 вересня опівночі розстріляний на 54-му році життя. Є підстави вважати, що це сталося у Лук янівській в язниці Києва.
16 травня 1989 року реабілітований.
