Мученик Феодот Григорович Сторожук народився у 1893 році в селі Янівка Ново-Ушицького повіту Вінницької губернії. Маючи музичний слух і хист до співу, з юних років співав на кліросі, служив пономарем у церкві, яка носить ім я Різдва Пресвятої Богородиці, і звідки він у певному віці, за рекомендацією священика, подався до духовної семінарії, яку закінчив й екстерном у 1910 році по класу регентів церковного хору. Відтоді, за власним свідоцтвом, служив на різних приходах псаломником.
В Умані, на Міщанці, з явився не раніше 1935 року, бо храм, як відзначається у слідчий справі, був уже закритий. Поблизу нього мешкав отець Феодосій Клепацький, з яким він був одночасно заарештований і, теж одночасно, страчений. У звинуваченні зазначено, що він знаходив спільну мову з різними людьми: «Неотрекшийся от сана псаломщик, группируя вокруг себя отсталые, фанатически настроенные религиозные элементы, всяческими путями разжигал в них религиозный фанатизм...».
Зі звинувачення дізнаємося, що отець Феодот ще раніше - у 1930-му році - вже був під судом. Напевно, по відбутті покарання він і опинився під наглядом НКВС в Умані. Коли постало питання про клопотання щодо повернення віруючим спустілого храма, він «... принимал активное участие в организации собрания церковников на Мещанке, где стоял вопрос об открытии церкви. Обходя квартиры, оповещал о времени собрания» (Зі звинувачувального висновку 16.10.1937 року), нібито сіяв чутки про близьку загибель влади, розклад колгоспів, про перемогу віри у Бога. Наостанок слідчий додає: «Выступал против выборов в Верховный Совет...».
16 жовтня у Києві відбулося засідання Судової Трійки, яка одночасно засудила до страти 16 священнослужителів, що мешкали на Черкащині, у тому числі сімох новомучеників з Уманського передмістя. Серед засуджених до страти стоїть й ім я Феодота Сторожука. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1937 року було страчено 9 священнослужителів.
Разом з ними на 44-му році життя прийняв смерть і Феодот Григорович Сторожук.
Реабілітований 19 червня 1989 року.
