Версія для друку
Неділя, 03 грудня 2017 00:00

Преподобномученик Палладій (Хроненко)

Настоятель Вознесенського-Оршина монастиря преподобномученик Палладій (Хроненко) народився 1867 року в селі Скаливатка Звенигородського повіту Київської губернії у сім ї селянина Степана Хроненка. У 22-річному віці, як свідчить сам святий, він був покликаний на військову службу рядовим і був у армії до 1895 року. За браком документальних свідчень про життя ново-мученика, нам невідомо місце його служби, але знаємо напевно, що 1895 рік став для отця Палладія знаменним: він вступив на послух до монастиря, який знаходився у містечку Орша Тверської губернії. Через деякий час він був пострижений у чернецтво з ім ям, яке до кінця життя носив у світі - на честь древнього преподобного Палладія (мирське ж ім я святого залишилося невідомим).

Десять років суворого чернецького послуху передувало його висвяченню у сан ієромонаха - про це також дізнаємося з власних свідчень мученика. У сані ієромонаха отець Палладій служив з 1905 по 1922 року. За цей час йому, як і іншим служителям Церкви, довелося пережити багато випробувань і скорбот, пов язаних з богоборницьким гонінням на Святу Церкву та народ Божий. Духовні громади Тверської губернії були піддані, можливо, з причини своєї близькості до центру, жорстоким репресіям. Отець Палладій на той страшний час служив у Вознесенському монастирі, який стояв у 18 верстах від Твері, на лівому березі Волги, у місці впадіння до неї річки Орші. Цей старовинний монастир, заснований ще 1542 року, відзначався високим благочестям, суворим дотриманням чернецького уставу. І хоча він не мав гучної слави заснованої у 1588 році Нилово-Столобенської пустині, він стояв до останнього у високих традиціях істинної віри на Русі.

Отець Палладій прийняв сан архімандрита і послухом настоятеля у 1922 році, коли гоніння на віру дісталися свого піку. Кожен, хто брав у той час такий послух, який дорівнював сповідництву, знав, на що зважується. Знав це й архімандрит Палладій.

Залишаючись керівником обителі, отець Палладій був у курсі справи всіх подій у житті Церкви, мав прямі зв язки з Патріархією і вихід на самого Патріарха. Та ніщо не було спроможним завадити богоборцям закрити старовинну святу обитель: монастир протримався до 1928 року. За діючою тоді практикою, після остаточної ліквідації монастиря і діючої на його основі релігійної громади насельники висилалися до місць попереднього мешкання, яким рахувалося місце народження. Так святий Палладій змушений був змиритися і повернутися на рідну землю, якої ніколи не забував.

Це сталося 1928 року - і відтоді до арешту і страти він мешкав у Скаливатці, де до закриття храму у 1936 році мав дозвіл служити священиком. Треба відзначити, що з ним рахувалися. Його похилий вік (у 1937-му йому виповнилося вже 70 років), його високий духовний сан справляли враження на районну і місцеву владу, але для НКВС він був насамперед звичайний піп, першочерговий об єкт для гонінь і репресій.

Він був заарештований за звинуваченням у агітації проти радянської влади. Під час обшуку у внутрішній кишені його повсякденної одежі було знайдено вирізаний з газети портрет вождя народів, нібито розрізаний начетверо. Пояснень цьому «злочину» не вимагали, - сам факт такої надзвичайної знахідки вразив слідчого до глибини його відданої справі душі (хоча він, цілком зрозуміло, не відкинув можливості сфальсифікувати свідчення про те, що старець нібито показував цей вияв ненависті до керівника держави комусь з односельців, який і засвідчив цей факт).

Спроби звинувачуваного пояснити цей нібито зловмисний «розтин» зображення Сталіна цілком зрозумілою природною зтертістю забутого у кишені шматка неякісного газетного паперу, були зневажені за їх непереконливістю, - натомість з явилися свідки, які показували, нібито монах підтримував Троцького і запевняв, що незабаром влада перейде до троцкістів і вони зроблять з Сталіним «то же, что и я с его портретом». Третій свідок говорив правду: священик Хроненко насправді намагався створити п ятдесятку, аби добитися відкриття церкви: це було піднесене у дусі ще одного злочину.

Звинувачувальний висновок був готовий 1 грудня: «Поп Хроненко П.С. под видом совершения религиозных обрядов проводил антисоветскую контрреволюционную агитацию. Говорил, что скоро власть перейдет в руки троцкистов, которые хотят добра народу... Выступал против выборов в Верховный Совет СССР... При обыске найден портрет из газеты тов. Сталина, разрезанный на четыре части...».

Трійка Облуправління НКВС по Київській області не забарилася з рішенням: у той самий день, тобто 1 грудня, протоколом за номером 121 визначений присуд - до розстрілу. У ніч на понеділок 27 грудня 1937 року, о 2-й годині ночі, якщо вірити запису у акті про виконання вироку, священноархімандрит, православний священик села Скаливатка і його уродженець, отець Палладій (Хроненко) на 70-му році свого праведного життя був страчений.

Реабілітований 17 травня 1989 року за рішенням Прокурора Черкаської області.

Прочитано 541 разів