30 серпня, в день пам'яті святого мученика Мирона, Високопреосвященніший архієпископ Уманський і Звенигородський звершив Божественну літургію в Свято-Успенському храмі м. Ватутіно.
Владиці співслужили благочинний Звенигородського округу прот. Іоанн Лупак, настоятель храму прот. Мирон Волос, прот. Миколай Лупак та протод. Петро Вірста.
За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.
Спільна літургійна молитва завершилася сердечними привітаннями настоятеля храму. Теплі слова на адресу іменинника прозвучали з вуст Високопреосвященнішого архієпископа Пантелеімона. Владика привітав отця Мирона та подарував йому ікону Пресвятої Богородиці.
Після закінчення Літургії Архіпастир звершив молитву перед початком нового навчального року, звернувся до присутніх зі словами проповіді та благословив усіх іконками.
Святий мученик Мирон жив в III столітті і був священиком в Ахаї (Греція). Він постраждав в 250 році при імператорі Декіі. Мирон був лагідним і милостивим до людей, але разом і мужнім у захисті своїх чад.
Одного разу, в свято Різдва Христового, він здійснював Богослужіння, в храм увійшов місцевий правитель Антипатр з воїнами, щоб схопити тих, хто молився і відвести їх на муки. Святий Мирон побачивши це почав гаряче заступатися за паству, викриваючи правителя в жорстокості. Святий був відданий на жорстокі муки. Його повісили і стругали тіло залізними гребенями. Потім пресвітера кинули в розжарену піч, але Господь зберіг мученика, тоді як поблизу 150 чоловік були обпалені вогнем, який вирвався з печі.
Тоді правитель став примушувати мученика поклонитися ідолам. Отримавши від святого Мирона тверду відмову, Антипатр наказав різати ремені з його шкіри. Святий Мирон взяв один з ременів і кинув його в обличчя мучителя. Прийшовши в лють, Антипатр велів стругати святого Мирона залізом по обдертому тілу, а потім віддав мученика на поживу звірям. Але звірі його не чіпали. Відчуваючи себе переможеним, Антипатр в безсилій люті покінчив самогубством. Святого Мирона відвели в місто Кизик, де йому відсікли голову мечем.
У народі вважається, що святий Мирон допомагає в хворобах, особливо при лихоманці.
Одного разу, в свято Різдва Христового, він здійснював Богослужіння, в храм увійшов місцевий правитель Антипатр з воїнами, щоб схопити тих, хто молився і відвести їх на муки. Святий Мирон побачивши це почав гаряче заступатися за паству, викриваючи правителя в жорстокості. Святий був відданий на жорстокі муки. Його повісили і стругали тіло залізними гребенями. Потім пресвітера кинули в розжарену піч, але Господь зберіг мученика, тоді як поблизу 150 чоловік були обпалені вогнем, який вирвався з печі.
Тоді правитель став примушувати мученика поклонитися ідолам. Отримавши від святого Мирона тверду відмову, Антипатр наказав різати ремені з його шкіри. Святий Мирон взяв один з ременів і кинув його в обличчя мучителя. Прийшовши в лють, Антипатр велів стругати святого Мирона залізом по обдертому тілу, а потім віддав мученика на поживу звірям. Але звірі його не чіпали. Відчуваючи себе переможеним, Антипатр в безсилій люті покінчив самогубством. Святого Мирона відвели в місто Кизик, де йому відсікли голову мечем.
У народі вважається, що святий Мирон допомагає в хворобах, особливо при лихоманці.
