15 лютого 2018 року, у свято Стрітення Господа нашого Іісуса Христа, архієпископ Уманський і Звенигородський Пантелеімон звершив Божественну літургію у Свято-Миколаївському кафедральному соборі м. Умані.
Чимало православних уманчан зібралось в головному храмі міста, щоб разом зі своїм Архієреєм та духовенством собору вшанувати подію величного свята.
За богослужінням було піднесено сугубу молитву за мир та спокій в Україні.
По завершенні Літургії Владика очолив молебен з освяченням води та свічок, звернувся до присутніх у храмі зі словом проповіді та привітав усіх зі святом.
Свято Стрітення Господнього відноситься до числа великих двонадесятих свят Православної Церкви.
У східних країнах Стрітення відоме з IV століття. Це свято встановлено на честь пам'яті про одне з найбільш значущих подій в історії взаємин Господа Бога з людством.
Більше двох тисяч років тому, на сороковий день після народження Іісуса Христа, його батьки - Діва Марія і праведний Йосип Обручник принесли Божественне Немовля в Єрусалимський храм, щоб згідно з існуючим законом, віддати свого первістка в дар Всевишньому і подякувати за його появу на світ.
У храмі Богородицю та Йосипа зустрів праведний Симеон, який, за переданням, був одним із перекладачів Святого Письма Старого Завіту з єврейської на грецьку мову. Колись, ще в молодих літах, Симеон трудився над перекладом книги пророка Ісаії та засумнівався в пророцтві про те, що Христос народиться від діви. Він навіть хотів виправити текст, але в цю мить Симеону з'явився ангел і сказав, що за його сумнів він не помре до тих пір, поки своїми очима не побачить Спасителя.
Подивившись на Немовля, праведний Симеон зрозумів, що це і є довгоочікуване диво. Ведений божественним провидінням, Святий взяв його на руки і сказав такі слова: «Нині відпускаєш Ти раба Свого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів...».
Свідком цієї великої події була і стара пророчиця Анна, яка завжди перебувала в храмі, майже весь час проводячи в палких і щирих молитвах до Господа.
За свідченнями історії, з 544 року у Візантії було прийнято рішення відзначати Стрітення Господнє більш урочисто. Справа в тому, що на країну один за одним падали нещастя: природні катаклізми, невідомі хвороби, забирали по кілька тисяч чоловік у день. У 544 році християнам було знамення, після якого вони урочисто звершили всенічне бдіння і хресний хід, і незабаром лиха припинилися, а в подяку Богу Стрітення стало відзначатися з великими почестями.
У свято Стрітення на церковних богослужіннях прийнято освячувати свічки. Цей звичай бере свій початок від давньої традиції влаштовувати в цей день святковий хід містом із запаленими свічками і ліхтарями.
