Цього літа співпали аж три свята в один день: недільний день, пам'ять св. Великомученика і Цілителя Пантелеімона та день тезоіменитства єпископа Уманського і Звенигородського Пантелеімона. Для пастви свято архієрея ніби своє власне, вони відчувають його всією душею. В цей день усі прихожани прийшли в храм із святковим настроєм. Радість від свята з’єднувалась в їхніх душах із подякою Богу та святому великомученику за те, що послали нам такого чуйного та доброго Владику. Недарма ж його ім'я Пантелеімон – всемилостивий. Так і для нас Владика став справжнім милостивим пастирем, як і сказано в Святому Євангелії:добрий пастир покладає душу свою за вівці своя (Ін. зач.35), тобто за народ Божий, за паству, ввірену йому Богом. Тому і таке піднесення відчувають прихожани в цей день. Адже милість Господня вилилась на нас, святитель Миколай подбав за нас, послав в свій храм святителя, щоб ми не залишились без керівництва духовного в ці тяжкі часи, коли з усіх сторін на християн напасті та спокуси: і зовні, з миру, який не може примиритись з тим, що поряд люди, які своїм способом життя показують, що є інше життя і можна жити по – християнському, якщо хотіти, Господь завжди допоможе, за цю мовчазну проповідь і ненавидять нас люди, і внутрішні спокуси – від ворога роду людського, що хоче мати владу над нами. І лише під керівництвом доброго пастиря ми можемо подолати всі спокуси та дійти до бажаного нами Царства Небесного. В храмі одні радісні обличчя, це свято спільне. Відчуття особливого піднесення посилюється від присутності п’яти архієреїв (архієпископи Митрофан, Єфрем, Іоанн та єпископ Никодим), священників та великої кількості людей, які приїхали привітати Владику. Тому Богослужіння набуло ще більшої святковості та торжественності. Здавалось, кінця не буде привітанням Владики, люди йшли і йшли, дарували квіти, від самого щирого серця йшли їх слова та побажання.
Прес-служба єпархії
