Возлюблені у Господі всечесне духовенство,
ченці та черниці, боголюбиві миряни –
вірні чада Уманської єпархії
Української Православної Церкви!
У цьому році, з милості Божої, ми відзначаємо знаменну подію – 10-річчя створення Уманської єпархії. Кожен прожитий день, дарований нам Господом, дає можливість задуматися про нескінченну цінність людського життя, його мету і принесені нами плоди. І якщо кожному дню і року ми даємо оцінку, то тим більше того вимагає 10-річний період буття нашої Єпархії.
Історична пам’ять дає можливість осмислити справжні цінності в житті, без яких неможливе духовно-моральне відродження. Історія Уманської кафедри невіддільна від історії нашої Батьківщини, історії Православної Церкви і її правлячих архієреїв.
Проходить час, а з ним відійшли в історію сумні роки радянського безбожного режиму. У 1990-х роках Уманщина разом з усією Україною пережила відродження релігійності. Масово відкривалися нові монастирі, парафії, будувалися і освячувалися храми, приймали священний сан люди різного віку і соціального стану.
Уманська єпархія була виокремлена зі складу Черкаської десять років тому - 8 травня 2008 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви. З того часу край отримав новий імпульс для духовного розвитку. Єпархія розквітла прекрасними храмами та монастирями, стала «живим організмом» зі своїми архіпастирями, духовенством і паствою.
За роки, що минули від дня її заснування, Преосвященними Владиками, духовенством і боголюбивим народом було зроблено чимало на ниві благоустрою православного життя на Уманщині.
Сьогодні Єпархія плідно живе і розвивається. На парафіях ведеться активне будівництво храмів, місіонерська, доброчинна та просвітницька діяльність, проводиться постійна й наполеглива духовно-просвітницька робота. Значно розширилася присутність нашої Єпархії в інформаційному просторі, функціонує офіційний єпархіальний сайт, на якому висвітлюються події церковного і суспільного життя.
Наша Церква представлена у різних сферах діяльності: фестивалях, виставках, конкурсах, зустрічах в навчальних закладах, живому спілкуванні і постійній присутності в загальноміських заходах і благодійних акціях. Усталені традиції, згуртований колектив, взаємна підтримка, відповідальність, сталість, небайдужість і участь пастви у житті Церкви – стали нашими буднями, в яких черпаємо натхнення робити краще і більше, констатувати не кількість храмів Єпархії, а їх справжнє служіння. Живе пастирське слово, підкріплене реальними прикладами доброчинності, лунає сьогодні на просторах Уманщини.
Духовенство має прекрасну нагоду і можливість брати участь в соборних богослужіннях у Свято-Миколаївському кафедральному соборі, який є справжньою архітектурною перлиною та окрасою м. Умані, місцем просвіти і духовного єднання. Головний храм Єпархії приваблює і збирає під свої склепіння велику кількість духовенства та мирян для спільної молитви у дні великих православних свят, знаменних дат і ювілеїв.
Яскравою подією кожного року є Хресний хід вулицями Умані в День Святого Духа до Поклонного Хреста – місця страти новомучеників і сповідників Уманської землі – святих, що постраждали за віру в Іісуса Христа у ХХ ст. та чиє життя, так чи інакше, було пов’язане з Уманщиною. Приміщення колишньої міської в’язниці стало місцем сповідницького та мученицького подвигу сотень жителів нашого краю.
Сьогодні Уманська єпархія відіграє важливу роль у загальноцерковному житті і заслуговує особливої уваги з боку священноначалія УПЦ, про що свідчать Первосвятительські візити Предстоятелів Церкви у межі нашої єпархії. ЇЇ тричі відвідував Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, звершуючи освячення новозбудованих храмів та приймаючи участь у ювілейних заходах.
23 жовтня 2016 року в місті Умані відбулася радісна і визначна подія – освячення новозбудованого храму на честь Всіх Святих.Чин освячення та Божественну літургію очолив Предстоятель Української Православної Церкви, Блаженніший митрополит Київський і всієї України Онуфрій із сонмом архіпастирів нашої Церкви.
Десятиріччя Уманської єпархії, залишаючись важливою віхою в її історії, є разом з тим тією межею, за якою шлях відродження не зупиняється, але набирає ще більших обертів і розвитку. Милістю Божою і спільними зусиллями вдалося зробити багато. Але попереду чекають нові обрії, нові справи пастирського служіння, просвітництва, добра і милосердя. Віримо, що в історію Єпархії буде вписано ще багато славних сторінок, буде збудовано багато нових храмів і монастирів, до православної віри прийдуть нові й нові покоління.
Святкуючи цей ювілей, маємо чудову нагоду, насамперед, подякувати Богу за Його опіку і батьківську турботу та любов до нашого віруючого і трудолюбивого народу. У всі часи – бід, страждань і лихоліть, поневірянь, не впевненості за своє майбутнє, так і у часи духовної радості, Господь був з нами. Сьогодні можемо сказати разом із псалмопівцем Давидом: «Я шукав Господа, і він почув мене, і звільнив мене від усіх моїх тривог» (Пс. 34, 6).
Згадуючи цю нашу невелику і недалеку історію, я не можу не згадати і Вас, улюблені у Христі брати і сестри, всіх тих, хто своїми молитвами, життям і працею допомагали Божому Провидінню, хто були не тільки свідками, але й безпосередніми учасниками утвердження і становлення релігійного і духовного життя в нашій Єпархії та залишили добрий слід у вдячній пам’яті народу Божого, починаючи із Преосвященних Владик – Софронія (Дмитрука), Антонія (Боровика), Пантелеімона (Бащука), отців благочинних, настоятелів храмів і монастирів, всього духовенства Єпархії і закінчуючи кожним із Вас.
Святкування сьогоднішнього ювілею не тільки повертає нас у минуле, але і дає підстави з надією дивитися у майбутнє. Ми щоденно зустрічаємося з різноманітними труднощами та проблемами. Вистачає їх і в церковному, релігійному житті. Поширення морально-соціальної кризи, індивідуалізму, споживацтва в суспільстві негативно впливають на духовне життя кожної людини, в тому числі і на вірних чад нашої Церкви, внаслідок чого розпадаються спільноти, втрачається сакраментальний характер подружжя, руйнується родинне життя. Але ми, уповаючи на Бога, маємо старатися, щоб максимально протидіяти цим негативним явищам, творити і зміцнювати ці спільноти на основі заповіді любові до Бога і ближнього, розвивати почуття приналежності до свого народу, його культури і традицій, пам’ятаючи про святий обов’язок зберегти досягнення попередніх поколінь.
Потрібно пам’ятати, що ми, християни, є тими, хто може і повинен свідчити про нашу Церкву, увінчану подвигами мучеництва та сповідництва, а це все ставить перед нами ще більші вимоги і відповідальність за збереження нашої прабатьківської, істинної, канонічної і спасаючої віри. Найперша вимога – це єдність. Коли будемо єдині, то зуміємо осягнути багато, а коли з різних причин будемо роз’єднані, зосереджені лише на своїх особистих потребах, то за якийсь час втратимо і те, що здобули важкою працею наші попередники.
Ще раз дякую Богу, що маю нагоду і можливість, як ваш Керуючий архієрей, святкувати разом з Вами і привітати всіх Вас з 10- річним ювілеєм утворення нашої Уманської єпархії. Нехай благословенний буде Господь за Його милість до нас. Піднесімо Йому нашу подячну молитву і запитаймо: «Що віддам Господеві за все, що Він учинив мені»? Нехай святкування цього ювілею допоможуть нам знайти відповідь на питання – чого сьогодні від нас чекає Господь, Його свята Церква і наш народ?
Нехай благословення Боже, заступництво Пресвятої Богородиці, молитви всіх новомучеників і сповідників святої віри в Уманському краї, знаменують початок нового періоду історії нашої Церкви на цій Богом благословенній землі.
Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога і Отця, і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь.
Милістю Божою, смиренний
+ Пантелеімон,
МИТРОПОЛИТ УМАНСЬКИЙ І ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ
2018 р.
м. Умань
