Версія для друку
Понеділок, 26 листопада 2018 00:00

20-річний ювілей Свято-Преображенського кафедрального собору м. Звенигородки

  26 листопада 2018 року, в день пам'яті святителя Іоанна Златоуста, митрополит Уманський і Звенигородський Пантелеімон звершив Божественну літургію в Свято-Преображенському кафедральному соборі м. Звенигородки.
 
   Його Високопреосвященству співслужили секретар єпархії прот. Вадим Паєвський, благочинний Звенигородського округу та настоятель храму прот. Іоанн Лупак і запрошене духовенство.
 
   За богослужінням було піднесено сугубу молитву за мир та спокій в Україні.
 
  Наприкінці Літургії духовенство звершило подячний молебен, після чого Архіпастир привітав настоятеля та вірян з 20-річчям освячення храму та звернувся до всіх присутніх зі словами духовного повчання.
 
 
Цього дня Православна Церква згадує святителя Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського

  Майбутній святитель народився в Антіохії близько 347 року, у сім'ї чиновника. Його батько, якого звали Секунд, помер невдовзі після народження сина.
  Всі турботи про виховання Іоанна лягли на його матір - Анфусу. Втративши чоловіка в юному віці, їй було тоді близько двадцяти років, вона не стала більше виходити заміж і віддала всі сили вихованню єдиного сина.
  Юнак рано звернувся до поглибленого вивчення Святого Письма. Пізніше він навчався в кращих філософів і риторів. Святитель Мелетій Антіохійський в 367 році хрестив його. Через три роки Іоанн був пострижений у чтеця. Після того як імператор Валент відправив Мелетія в заслання в 372 році, Іоанн спільно з Феодором Мопсуестійським навчався в місцевій богословській школі у священиків Флавіана і Діодора Тарсійського.
  Коли померла мати Іоанна, він прийняв чернецтво. Незабаром розсудили, що він є гідним кандидатом для заняття єпископської кафедри, однак він ухилився від архієрейського сану. У цей час Іоанн написав «Шість слів про священство». Чотири роки Іоанн провів, живучи в пустелі, і написав працю «Проти тих, озброюється на шукаючих чернецтва» і «Порівняння влади, багатства і переваг царських з істинним і християнською філософією чернечого життя».
  Два роки він зберігав повне мовчання, перебуваючи у відокремленій печері. Для відновлення здоров'я Іоанн повинен був повернутися в Антіохію. В 381 році єпископ Мелетій Антіохійський висвятив його в сан диякона. Наступні роки були присвячено створенню нових богословських творів: «Про провидіння», «Книга про дівство», «До молодої вдови», «Книга про святого Вавілу і проти Юліана та язичників». У 386 році Іоанн був висвячений у сан пресвітера.
  На нього поклали обов'язок проповідувати Слово Боже. Іоанн виявився блискучим проповідником, і отримав від пастви друге ім’я «Златоуст». Дванадцять років він зазвичай двічі на тиждень, а іноді щодня проповідував у храмі. У цей період він написав тлумачення на ряд книг Священного Писання і безліч розмов на окремі біблійні тексти, а також повчання на свята, у похвалу святих і слова апологетичні.
  У 397 році, після смерті константинопольського архієпископа Нектарія, Іоанна викликали з Антіохії для поставлення на константинопольську кафедру в якості патріарха. Він почав з духовного вдосконалення священства. Кошти, які призначалися для архієпископа, святий витрачав на утримання кількох лікарень і двох готелів для прочан.
  Також він склав чин літургії, ввів антифонний спів за всенічним бдінням, написав кілька молитов чину єлеопомазання. Іван виявився втягнутим у конфлікт із дружиною імператора: коли імператриця Євдоксія, дружина імператора Аркадія, розпорядилася про конфіскацію майна у вдови і дітей опального вельможі, Іоанн став на них захист. Імператриця не поступилася і затамувала гнів на архіпастиря. Її неприязнь до нього посилилася, коли їй донесли, ніби він у своєму повчанні про суєтних жінок мав на увазі її.
  Суд, складений з ієрархів, які вже раніше були засуджені Златоустом, постановив позбавити влади Іоанна і за образу імператриці стратити. Імператор Аркадій замінив страту вигнанням. Тієї ж ночі в імператриці померла єдина дитина і в Константинополі стався землетрус. Перелякана Євдоксія попросила імператора терміново повернути Іоанна і негайно послала лист вигнаному пастирю, благаючи його повернутися.
  Але вже через два місяці новий наклеп пробудив гнів Євдоксії. У березні 404 року відбувся собор, який постановив вигнати Іоанна. Зіткнувшись з перспективою вигнання, Іоанн звернувся за допомогою до Римського Папи Інокентія I. Інокентій I відправив до Константинополя делегацію під керівництвом Гауденція Брешийського, який раніше в Антіохії зустрічався з Іоанном і дружив з ним. Проте в Греції папських посланців спершу заарештували, потім хотіли підкупити і в кінці кінців депортували.
  Незважаючи на їхні невдачі, Іоанн написав Гауденцію лист подяки. Перебуваючи у Вірменії, Іоанн намагався зміцнювати своїх послідовників. Взимку 406 року Іоанн був прикутий хворобою до ліжка. Але вороги його не вгамовувалися. Зі столиці прийшов наказ перевести його в глухий Піфіунт, сучасна територія Абхазії.
  Виснажений хворобами Златоуст, у супроводі конвою, три місяці в будь-яку погоду здійснював свій останній перехід, піддаючись тортурам і жорстокому поводженню з боку варти. У Команах сили залишили його. Прийнявши Святі Тайни, він, зі словами «Слава Богу за все!» помер 14 вересня 407 року. Іоанн був похований у Команах Понтійських, зараз це територія Туреччини.
  У 438 році за ініціативою святого Прокла, Патріарха Константинопольського, мощі святителя були перенесені в столицю. За переказами, під час цієї події народ проголосив єдиним голосом: «Прийми престол свій, отче!», а уста святителя, який лежав у труні нетлінним, відкрилися, і він промовив: «Мир усім!». У ході Четвертого хрестового походу в 1204 році мощі святителя були вивезені з Константинополя до Риму, а 26 листопада 2004 року, за рішенням папи Іоанна Павла II, були повернуті Константинопольській церкви разом з мощами Григорія Богослова і зберігаються в соборі Святого Георгія у Фанарі, Стамбул.

Прочитано 632 разів
Галерея зображень