23 грудня 2018 року, в Неділю 30-ту після П'ятидесятниці, Високопреосвященніший митрополит Уманський і Звенигородський Пантелеімон звершив Божественну літургію в Свято-Миколаївському кафедральному соборі м. Умані.
Його Високопреосвященству співслужили прот. Анатолій Чернишенко, прот. Олександр Самотуга, прот. Георгій Більчук та протд. Петро Вірста.
За богослужінням було піднесено сугубу молитву за мир та спокій в Україні.
Після відпусту Літургії Архіпастир звернувся до духовенства та мирян зі словами привітання та духовного повчання.
Цього дня православні християни молитовно вшановують пам'ять святителя Іоасафа Бєлгородського
Святитель Іоасаф народився в селі Прилуки, тодішньої Полтавської губернії, у вересні 1705 року. При хрещенні малюка назвали Іоакимом. Він походив з давнього благочестивого українського роду Горленкових.
У 1712 році батьки семирічного Іоакима віддали хлопчика в Київську духовну академію. Саме в стінах духовної школи він відчув інтерес до чернечого життя. Якось молодий чоловік поділився думками з батьками, про бажання прийняти чернецтво. Батьки Іоакима не схвалили такий вибір життєвого шляху, але хлопець наполіг на своєму і в 1725 році таємно прийняв рясофор у Київському Межигірському монастирі з ім'ям Іларіона. Через рік ченця Іларіона було рукоположено у сан ієродиякона, а також поставлено викладачем духовної академії.
Незабаром йому було доручено послух на посаді екзаменатора при Київській архієпископії. У листопаді 1734 ієродиякона Іосафа посвятили в сан ієромонаха і перевели з Братського училищного монастиря в Києво-Софійський архієрейський будинок.
Через три роки отець Іоасаф був призначений настоятелем Свято-Преображенського Мгарського монастиря з возведенням у сан ігумена. У 1744 році відбулося возведення ігумена Іоасафа у сан архімандрита. Наприкінці того самого року надійшло розпорядження про призначення святителя намісником Свято-Троїцької Лаври, яку необхідно було відновлювати після пожежі, яка там сталася.
У червні 1748 року в Петропавлівському соборі Петербурга архімандрит Іоасаф був рукопоклаений у єпископа Бєлгородського.
Святитель Іоасаф строго стежив за благочестям і станом храмів, за правильністю здійснення богослужіння і особливо за моральністю пастви. Величезну увагу приділяв святитель освіті духовенства і правильному дотриманню ними статуту і церковних традицій.
Святитель преставився у грудні 1754 року. Прославлення святителя Іоасафа у лику святих відбулося в 1911 році.
