Його Блаженству також співслужили митрополити: Хустський і Виноградівський Марк, Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор, Вишгородський і Чорнобильський Павел, Луганський і Алчевський Митрофан, Рівненський і Острожський Варфоломій, Тернопільський і Кременецький Сергій, Миколаївський і Очаківський Питирим, Білоцерківський і Богуславський Августин, Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт, Почаївський Володимир, намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври, Володимиро-Волинський і Ковельський Володимир, митрополит Іов (Тивонюк); архієпископи: Чимкентський і Таразський Єлевферій, Івано-Франківський і Коломийський Серафим, Шумський Іов, Бучанський Пантелеімон, Сєверодонецький і Старобільський Никодим, Львівський і Галицький Філарет, Ніжинський і Прилуцький Климент; єпископи: Шепетівський і Славутський Євсевій, Волинський і Луцький Нафанаїл, Хотинський Веніамін, Баришівський Віктор, а також братія та гості Лаври в священному сані.
За богослужінням молилися тисячі прочан з різних регіонів України та інших держав.
Після читання Святого Євангелія Блаженніший Владика звернувся до пастви зі словом проповіді.
Предстоятель очолив хресний хід з Почаївською іконою Божої Матері до Успенського собору Лаври, де був звершений святковий молебень.
Наприкінці богослужіння Блаженніший Владика привітав вірян зі святом та благословив усіх.
Історія Почаївської ікони Божої Матері сягає середини XVI століття, коли майбутній Константинопольський патріарх Неофіт, перебуваючи на теренах сучасної Тернопільщини, подарував її поміщиці Ганні Гойській, котра прихистила його в своєму помешканні на ночівлю. У 1597 р. чудотворна ікона була передана Почаївській Лаврі. Влітку 1675 року, під час Збаразької війни з турками, за молитвами перед чудотворним образом обитель була врятована від навали татарського хана Нурредина. Ікона дотепер зберігається в Почаївській Лаврі.
