15 січня 2023 року, в день пам'яті святого преподобного Серафима Саровського та з нагоди 200-річчя заснування храму, Високопреосвященніший митрополит Уманський і Звенигородський Пантелеімон очолив Божественну літургію в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці села Журжинці Лисянського району.
Архіпастирю співслужили духівник єпархії та настоятель храму прот. Валерій Лісовий та запрошене духовенство.
За богослужінням було піднесено особливі прохання про позбавлення від ворога, про встановлення миру, про вимушених біженців і людей доброї волі, які допомагають нужденним.
Наприкінці богослужіння Владика нагородив отця Валерія орденом "Покрова Божої Матері", привітав усіх зі святом та звернувся до присутніх зі словами проповіді, після чого у церкві колядували, щедрували та співали різдвяні піснеспіви.
Цього дня Свята Церква вшановує день пам’яті преподобного Серафима Саровського, чудотворця.
Преподобний Серафим народився в 1754 році в місті Курську в родині місцевого купця Ісидора Мошнина. Хлопчик в дитинстві впав з дзвіниці споруджуваного храму Сергія Радонезького, але залишився неушкодженим.
У 1776 році він здійснив паломництво в Київ у Києво-Печерську лавру, де старець Досифей благословив і вказав йому місце, де він повинен прийняти послух і постриг. Цим місцем була названа Саровська пустинь.
У 1778 році юнак став послушником у старця Йосифа в Саровському монастирі в Тамбовській губернії. У 1786 році він прийняв чернецтво, і був висвячений в ієродиякони, у 1793 році - у сан ієромонаха.
У 1794 рік святий став жити в лісі в келії в п'яти кілометрах від монастиря. Близько келії Серафим розвів город і влаштував пасіку. Житіє повідомляє про випадок, як преподобний з рук годував ведмедя хлібом.
Одного разу на нього в лісі напали розбійники і проломили обухом сокири голову. У келії для себе вони нічого не знайшли. Пізніше ці люди були встановлені, але отець Серафим пробачив і просив не карати їх.
У 1807 році святий прийняв на себе чернечий подвиг мовчання, намагався ні з ким не зустрічатися і не спілкуватися. У 1810 році повернувся в монастир, але пішов у затвор до 1825 року. Після закінчення затвора він приймав багатьох відвідувачів з ченців і мирян, маючи дар прозорливості та зцілення від хвороб.
До всіх, хто приходив до нього, він звертався словами «Радосте моя!», у будь-який час року вітав словами «Христос воскрес!».
У 1831 році преподобний старець Серафим сподобився видіння Богородиці в оточенні Іоанна Хрестителя, Іоанна Богослова і дванадцяти дів.
Святий помер у 1833 році в Саровському монастирі у своїй келії під час молитви.
